Маршрут "Довбушанськими Горганами"

С. Бистриця – г. Добушанка – пер. Переслоп – м. Яремче

Загальна протяжність – 35 км. Висота виходу – 720 м. Найвища точка – 1755 м. Тривалість – 2 дні. Складність – висока

На більшості карт назва цієї чудової Гор­ганської вершини пишеться як Добу­шанка. Зараз подекуди написано «Довбушанка». Переказують, що тут Довбуш зберігав свої незчисленні багатства. І сьогодні тут у кам'яних схронах знахо­дяться харчі, зброя та інші речі. Цікаво, що обов'язковим сюжетотворчим еле­ментом народних переказів є мотив заклятого скарбу. Останній «до нині стоїть у єго коморах але то усьо заклєтє. Як Олекса умер, то ті комори позамикалисі гет, плитє засунолосі, і так стоїть і до нині». Та чи має відношення назва цієї гори до оспіваного в піснях і легендах народного месника гуцульського краю Олекси Довбуша, достеменно невідомо. Хоч напевно він побував на цій встеле­ній великими брилами сірого каміння вершині, з якої в добру погоду проглядаються не тільки інші гірські вершини на десятки кілометрів, але й Передкарпатська височина.

Маршрут на Добушанку починаємо із центру с. Бистриця. Рухаємося у східному напрямку долиною потоку Довжинець. Пройшовши 6 км спочатку селом, а далі лісом, досягаємо будиночка і великої ви­рубки. Саме тут впадає потік Озірний, який бере початок під горою Ведмежик. Йдемо вздовж нього досить доброю доро­гою вверх. Через 2,5 км виходимо до ши­рокої поляни з будиночком і великим ста­вом. Тут дуже гарне місце для табору. Пройшовши вище дорогою, досягаємо ще одного будиночка, де потрібно перейти на другий бік потоку і почати підйом у пів­денному напрямі. У потоці варто набрати достатньо води, оскільки знову вона тра­питься лише на спуску з Добушанки.

Не дуже добре виражена, але промарко­вана низенькими стрілками стежка ви­водить на хребет. Тримаючись лінії водо­ділу, рухаємося на схід до розвилки стежок. Тут повертаємо ліворуч, на пів­нічний схід. Через кілометр у лісі починається досить стрімкий підйом до висоти з відміткою 1546 м, на якій встановлено металевий геодезичний знак. Звідси вже видно вершину Ведмежика. Через ще понад кілометр підйому вихо­димо на його плече. Далі до вершини можна йти гребенем, зарослим жерепом, або, спустившись на північний схил, обійти зарості. Від Ведмежика (1736 м) стежка веде розсипами великого каміння до найвищої точки Добушанки (1755 м). Краєвиди з Добушанки неймовірні, тому варто насолодитись ними.

Пройшовши у південно-східному на­прямку до другої вершинки Добушанки, повертаємо різ­ко праворуч у напрямку до невеликої полонини на безі­менній вершині (1520 м). З неї рухаємось пологою трак­торною дорогою у південно­му напрямку, або лісовою стежкою, що йде гребенем хребта і зводить стрімко вниз до долини річки Зубринки. Поблизу річки обладнане місце для стоянки. Звідти проходимо приблизно дев'ять кілометрів дорогою вниз вздовж течії Зубринки. Проминувши її гирло, повер­таємо на добре второвану стежку, яка йде уверх у схід­ному напрямку і виводить на перевал Переслоп. З нього добре второваною дорогою серпантином виходимо у Яремче.